Наш психолог - Корзун Аліна Олександрівна.

Моє кредо: "Кожна людина індивід і до кожного потрібно знайти свій підхід"

Поради дітям як упоратися з булінгом.

• Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
• Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
• Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
• Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
• Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
• Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.

На жаль, така форма цькування набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити і яким чином захистити дитину. А якщо врахувати швидкість поширення негативу в інтернеті, декому може здатися, що з проблемою нереально впоратися.

Причини кібербулінгу

Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.

Але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

Залякування може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що виходу немає.

Різновиди кібербулінгу

Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.

Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.

Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.

Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.

Увага! Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути використаним проти вас.

Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).

Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.

Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.

Як виявити ознаки кібербулінгу

Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:

відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;

троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

створення груп ненависті до конкретної дитини;

пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);

створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;

надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);

пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.

Пам'ятка для захисту від кібербулінгу

Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).

Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.

Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.

Розкажіть про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:

страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;

страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;

страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;

страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це є наслідком заниженої самооцінки.

Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не реагували на негатив.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

1. Заборона ті підвищення голосу – найменше ефективні способи подолати агресивність. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, можна сподіватися, що агресивність вашої дитини буде подолано.

2. Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенісши емоції на інші об`єкти.

3. Дайте особистий приклад ефективної поведінки. У її присутності не зліться, не відгукуйтесь негативно про інших людей.

4. Не соромтесь приголубити дитину або пожаліти.

5. Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими дітьми.

6. Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об`активно розібратися в причинах виникнення непорозуміння.

7. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту.

8. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки.

9. Не завжди треба втручатися в незначні сварки дітей, тому що діти самі можуть знайти спільну мову.

ЯК ДОПОМОГТИ АГРЕСИВНІЙ ДИТИНІ

1. Не фіксуйте увагу на небажаній поведінці дитини.

2. Найадекватніша поведінка дорослого – це вамогий осуд агресії дитини.

3. Намагайтеся насамперед з`ясувати причину агресії та спокійно, тактовно її усунути.

4. Дайте можливість дитині зняти агресію, виплеснути емоції через ігри й релаксацію.

5. Не бійтеся приголубити дитину, показавши, що її люблять і цінують.

6. Реагуйте на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини.

7. Будьте веселими, жартами підтримуйте й заохочуйте позитивні дії.

8. Будьте зразком для дітей.

9. Будьте доброзичливими. Зло перемагають добром.

10. Не робіть поспішних, непродуманих висновків, не залежте від настрою.

11. Дорожіть довірою дитини, любіть її, поважайте її почуття.

12. Бережіть найвище благо: людську гідність, недоторканість особистості.

Виступ на батьківських зборах

 Хто з батьків не мріє,щоб йогодитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Знаєте скільки коштує людина? Ось скільки коштуєте ви самі, ваші діти? За підрахунками одного вченого, – не більше 5 доларів. Він склав вартість металів у тій кількості, що знаходяться у нашому організмі, вартість води, якої є найбільше у нашому тілі, додав незначну кількість дорогоцінних сумішок, підсумував, і ось вийшло, що ми з вами фактично нічого не варті.

Таке повідомлення хоч - кого обурить. Але  сааме у такому відношенні до життя інших і криється причина насильства.

Люди не цінують життя одне одного. Декому навіть подобається бути жорстоким, і він вважає це розвагою. Подібно до злочинців, деякі, на перший погляд звичайні люди, насолоджуються стражданнями інших. Крім того, мільйони із задоволенням дивляться фільми, насичені сценами  брутальності і жорстокості.

психіка дитини під впливом сучасної теле-відеопродукції та комп’ютерної ігроманії не можез алишатися здоровою. І питання лише у тому, коли та у якій сфері життя підростаючої людини виявляться небезпечні наслідки.

Це дуже серйозно. Тож попросіть своїх дітей показати вам, в які ігри вони грають, які мультики і фільми вони дивляться, зокрема й по мобільних телефонах, чи не культивується у них насилля.

Найчастіше діти, які ображають інших, дуже жорстоко себе поводять є свідками бійки між батьками. В результаті, діти переймають таку поведінку по відношенню до однолітків.

Тож чи не закладаємо ми самі у підсвідомість власних дітей, що тільки завдяки насильству і жорстокості можна вижити у цьому світі? «Виживає сильніший!» Потрібно гризтись, кусатись, рвати на шматки, не з’їси сам, з’їдять тебе. Знайомі твердження?

Найжорстокішими злочинцями частіше стають саме ті, над ким знущалися. І найперше, з ким зводяться рахунки, це з тими хто довів їх до такого стану.

   Насильством є не тільки бійка та вбивство. Звичайні у дитячому середовищі штовхани, прозвиська, глузування, все, що порушує права іншого, принижує його гідність – вже є таким насильством, яке може завдавати нестерпного болю.

Хочу зупинитися ще на одному виді насильства.

– Це насилля над емоціями дітей — постійне критикування і принижування дитини, її розумових здібностей та особистої гідності. Таке словесне насилля може зруйнувати дух дитини. Насильство в тій чи іншій формі здійснюється в кожній четвертій українській родині. Щорічно близько 2млн. дітей потерпають від побиття батьками. Для 10% цих дітей результатом стає смерть, самогубство.

Види насильства над дітьми в сім ї.

- фізичне

- нехтування

- психологічне

- сексуальне

Багато батьків вважає, що суворе виховання підготує дитину до суворого життя.

Тож шановні батьки! Усвідомте: насилля  починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення. Перегляньте спосіб життя вашої родини. Встановіть сувору батьківську заборону на перегляд насильницьких сцен у фільмах та комп’ютерних іграх. А щоб ця заборона булла сприйнята дітьми з розумінням, то може почнемо з самих себе? І ще, не підштовхуйте дітей вирішувати свої проблеми за принципом «з вовками жити, по вовчому вити». Ви ж не хочете самі житии серед вовків, якими можуть стати власні діти по відношенню до вас?

Якщо ж ми навчимося по-справжньому любити наших дітей та мудро виявляти турботу про їхнє майбутнє, то й діти віддячать нам любов’ю та турботою.

. Особливості адаптаційного періоду першокласників

Адаптацію визначають не лише як процес пристосування до успішного функціонування в даному середовищі, але й як здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку людини.

Як і ми, дорослі, діти 6–7 років реагують на стан невизначеності всією своєю суттю: у них порушується біологічна і психологічна рівновага, знижується стійкість до стресів, зростає напруженість. Можуть з'явитися стан тривоги, капризи, виявитися яскравіше будь-які труднощі характеру: впертість, незосередженість, замкнутість, демонстративність і тому подібне.

Для дитини прихід в школу – це своєрідне “оформлення на посаду” (за влучним виразом Т.А. Нежнової). “Справжній школяр – це щасливий володар портфеля і старанний виконавець шкільних правил. Він слухає вчителя, піднімає руку і отримує відмітки” – зіграти в таку гру жадає практично будь-який майбутній першокласник. Через декілька днів або років дитина визнає себе обдуреною, а вчителя – обманщиком, з яким треба було, виявляється, грати зовсім в інші ігри. Годинами сидіти за партою виявилося не так цікаво, як очікувалося. Так другого(!) вересня у дитини на все шкільне життя розійшлися  реальні інтереси і гра в шкільні атрибути, що швидко приїлася [11].

Початок навчання дитини в школі – складний і відповідальний етап в ії житті. Діти 6–7 років переживають психологічну кризу, пов'язану з необхідністю адаптації до школи. Які характеристики даного періоду слід враховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи? [1]

По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. В неї з'являються нові і складні обов'язки: робити уроки, приходити вчасно в школу, бути уважною на уроках, дисциплінованою і тому подібне. По суті, вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства зі своїми обов'язками. Вчитель виступає представником суспільства: він задає вимоги і норми, орієнтує дитину в тому, як ій слід поводитися, що і як робити.

По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання в школі діти зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова діяльність є вільною, а навчальна – побудована на довільних зусиллях дитини. Слід зазначити так само і те, що власне перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здіснюється не за ії волі, не природним для неї шляхом, а є як би “нав'язаний” їй зверху.

По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає ії соціальне оточення. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність ії подальшого навчання в школі. Успішність процесу адаптації дитини до школи залежить ще і від того, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію в класі серед однолітків. Активна та ініціативна дитина стає лідером, починає добре вчитися, тихий і податливий учень перетворюється на аутсайдера, вчиться без бажання або незадовільно.

По-четверте, однією з гострих проблем виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація млявих і пасивних дітей. 

Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування, на відміну від фізіологічної адаптації, яка відбувається як би автоматично. Стосунки з середовищем, до якого треба пристосовуватися, особливі. Тут не лише середовище впливає на людину, але і вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Тому адаптувати доводиться не лише дитину до класу, до свого місця в школі, до вчителя, але і самого педагога до нових для нього учнів.

Деяка частина першокласників зазнає труднощі, перш за все, в налагодженні взаємин із вчителем і однокласниками, що нерідко супроводжується низьким рівнем опанування шкільної програми. У виразі їхніх облич можна побачити емоційний дискомфорт: печаль, тривога, напруженість типові для них.

Дезадаптованість у певної частини школярів пов'язана з поведінковими проблемами – низьке засвоєння шкільних норм поведінки. На уроках ці діти неуважні, часто не слухають пояснення вчителя, відволікаються на сторонні заняття і розмови. Якщо ж вони зосереджуются на завданні, то виконують його правильно. На перерві відбувається розрядка напруги: вони бігають, кричать, заважають іншим дітям.

Причини дезадаптації

За дослідженням Г.М. Чуткиної виокремлені такі несприятливі чинники дезадаптації дитини [1]:

• “неправильні” методи виховання в сім'ї;
• функціональна неготовність до навчання в школі;
• проблеми у спілкуванні з дорослими;
• неадекватне усвідомлення свого статусу в групі однолітків;
• низький освітній рівень матері;
• конфліктна ситуація в сім’ї через алкоголізм;
• негативний статус дитини в колективі однолітків в дошкільному закладі; 
• низький освітній рівень батька; 
• конфліктна ситуація в сім'ї; 
• негативне ставлення до дітей вчителя;
• неповна сім'я тощо.

Дослідники виділяють дві групи причин дезадаптації – біологічні та соціально-психологічні [9].

Біологічні причини шкільної дезадаптації: 

• соматична ослабленність дитини; 
• нейродинамічні розлади, пов'язані з психомоторною загальмованістю, з емоційною нестійкістю (гіпердинамічний синдром, рухова розгальмованість);
• функціональні дефекти периферійних органів мовлення (дислексія, дисграфія); 
• легкі когнітивні розлади (мінімальні мозкові дисфункції, астенічний синдром та ін.).

Соціально-психологічні причини: 

• негативний виховний вплив сім'ї, що спричиняє недоліки підготовки до школи; 
• особливості стосунків з однолітками; 
• неадекватність самооцінки; 
• мотиваційна незрілість;
• особистісні якості (агресивність, тривожність);
• невірний педагогічний підхід вчителя.

Етапи адаптації

Згідно з дослідженням М.М. Безруких [3], процес адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів, кожен з яких має свої особливості і характеризується різною мірою напруженості функціональних систем організму.

Перший етап – орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових дій, пов'язаних з початком систематичного спілкування, відповідають бурхливою реакцією і значною напругою практично всі системи організму. Ця “фізіологічна буря” триває достатньо довго (2–3 тижні).

Другий етап – нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці дії. На першому етапі ні про яку економію ресурсів організму говорити не доводиться: організм витрачає все, що є, а інколи і “в борг бере”. На другому етапі ця ціна знижується, буря починає затихати.

Третій етап – період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш відповідні варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншої напруги всіх систем. Яку б роботу не виконував школяр, будь то розумова робота щодо засвоєння нових знань, статичне навантаження, яке випробовує організм при вимушеній “сидячій” позі, або психологічне навантаження спілкування у великому і різнорідному колективі, організм, вірніше, кожна з його систем, мають відреагувати своєю напругою, своєю роботою. Тому чим більше напруги видаватиме кожна система, тим більше ресурсів витратить організм. А ми знаємо, що можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала напруга та пов'язане з ним стомлення і перевтома можуть коштувати організму дитини здоров'я.

Тривалість всіх трьох фаз адаптації – приблизно 5–6 тижнів, а найбільш важким є перший місяць.

Рівні адаптації

За рівнем адаптованості дітей можна умовно поділити на три групи.

Перша група дітей (високий рівень)  адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко входять в колектив, освоюються в школі, знаходять нових друзів в класі, у них майже завжди гарний настрій, вони доброзичливі, сумлінно і без видимої напруги виконують всі вимоги вчителя. Іноді в них відмічаються складності або в контактах з дітьми, або у стосунках з учителем, оскільки їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Але до кінця жовтня відбувається засвоєння і нового статусу, і нових вимог, і нового режиму. Ці якості дозволяють їм з перших днів відчути свої усіхи, що ще більше півдвищує навчальну мотивацію. Це легка форма адаптації.

Друга група дітей (середній рівень) має тривалий період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, дітьми. Як правило, ці діти зазнають труднощі в засвоєнні навчальної програми. Завдяки доброзичливому і тактовному відношенню вчителя до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними шкільним вимогам. Це форма середнього рівня адаптації.

Третя група (“група ризику”) – діти, в яких соціально-психологічна адаптація пов'язана із значними труднощами. Вони не засвоюють навчальну програму, у них проявляються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батьки. Постійні неуспіхи в навчанні, відсутність контакту з вчителем створюють відчуження і негативне відношення однолітків. Серед цих дітей можуть бути ті, хто потребує лікування — учні з порушеннями психоневрологічної сфери, проте можуть бути і учні, не готові до навчання в школі. Це “група ризику”.

План роботи на 2018-2019 навчальний рік

Вступ

Річний план роботи практичного психолога складено на основі Закону України «Про освіту» 5 вересня 2017 року, «Положення про психологічну службу системи освітян України» від 31 липня 2018 року
за № 885/32337 та наказу МОН України від 08.08.2017 №1127 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року», методичних рекомендацій Українського центру практичної психології та соціальної роботи, Конвенції ООН «Про права дитини», Загальної Декларації прав людини та інших нормативних документів, які охоплюють питання планування роботи психологічної служби.

         Місія психологічної служби полягає в забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто, в створенні психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Аналітична частина

Психологічна робота у школі спрямована на збереження і зміцнення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей учнів, на створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу.

Систематична робота психологічної служби протягом року намагалась забезпечувати своєчасне вивчення психологічного та фізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і навчальної діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання.

Протягом року психологічною службою школи було вирішено наступні завдання, що спрямовані на здійснення психологізації, поширення психологічних знань серед батьків, учнів, вчителів:

• Захист прав і свобод дитини, створення умов комфортного освітнього середовища.
• Проводилась профілактика профілактика паління, наркоманії, алкоголізму, поширення ВІЛ-СНІДу, насилля серед дітей та до дітей, безпека дітей в Інтернеті.
• Здійснювався  психологічний супровід успішної адаптації учнів  5-х  класів та організації навчально-виховного процесу.     
• Здійснювалась психологічна допомога вчителям, батькам, учням у виявленні та ліквідації конфліктних ситуацій між усіма учасниками навчально-виховного процесу.
• Здійснювався психологічний супровід навчально-виховного процесу відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України:

Аналітична частина річного плану складена на основі вивчення підсумкових документів навчального закладу, а також на основі результатів спостережень та досліджень, проведених психологічною службою школи.

     Зміст діяльності практичного психолога визначався наступними завданнями та напрямами роботи:

• Психологічна підготовка дитини до школи.
• Допомога дитині в адаптації під час переходу з однієї вікової групи до іншої.
• Превентивне виховання, метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров’я.
• Надання своєчасної психологічної допомоги дітям, учителям, батькам.

Протягом 2017 – 2018 н.р. була проведена наступна психодіагностична робота:

• Дослідження особливостей адаптації до навчання учнів 5 класу.
• Діагностика рівня шкільної тривожності.
• Вивчення рівня самооцінки.
• Вивчення професійних нахилів старшокласників.
• Психологічне обстеження учнів 4 класу з метою визначення їхнього інтелектуального та особистісного розвитку.
• Діагностичний мінімум з майбутніми першокласниками.
• Дослідження емоційно-вольової сфери учнів.
• Діагностика та оцінювання характерологічних особливостей учнів на вимогу адміністрації та педагогів.

Враховуючи результати досліджень, були проведені відповідні психолого–педагогічні заходи: тренінгові заняття; індивідуальна корекційно–відновлювальна робота.

  Здійснювався контроль за адаптацією учнів при переході до середньої та старшої школи.

Для учнів 9  класів проведена діагностика професійної спрямованості і відповідна профорієнтаційна робота: довірчі бесіди зі школярами за результатами тестування, рольові ігри, тренінгові заняття.

Протягом року проводилась просвітницька діяльність: виступи на  педагогічних радах, нарадах при директору, психолого-педагогічних консиліумах, участь у класних батьківських зборах, загальношкільних батьківських конференціях. 

Проводилась просвітницька робота:

Серед педагогів:

• «Адаптація дитини до нових умов навчання та виховання»;
•  «Гіперактивні діти: як з ними працювати»»;
•  «Психічне здоров’я учителя. Емоційне вигорання педагогів в умовах сучасної школи»;
•  «Попередження насильства у шкільному середовищі»;
• «Педагогічна взаємодія вчителя та учня. Педагогіка толерантності»;
•  «Діяльність психологічної служби системи освіти».

Серед батьків:

•  «Творимо разом світ, безпечний для дитини»;
• «Сімейна розмова»;
• «Ця страшна дитяча залежність»;
• «Взаємини в системі «батьки-діти»»;
• «Моя дитина – випускник»;
• «Щаслива дитина – щаслива родина»;
• «За що я люблю свою дитину!»;
• «Бавимося, гуртуємося – до школи готуємося!».

Серед учнів:

• «Дружня країна»;
• «Даруємо тепло власних долоньок»;
•  «Пізнай себе – пізнаєш світ»;
• «Рецепт успіху»;
• «До омріяного світу без насильства»;
• «Наше право – щасливе дитинство»;
• Якщо нас кривдять, що робити»;
• «Ми звільнимо світ від насильства»;
• «Дивіться на нас, як на рівних»;
• Хоч я і маленький, проте я маю права»;
• «Маршрут безпеки»;
• «Життя без конфлікту»;
• «Щасливе життя… Щастя жити…»;
• «Друзі поруч» та інші.

В 2018-2019 навчальному році планую проводити індивідуально-психологічну роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу, пов’язаного з охороною їх здоров’я шляхом консультацій, спрямованих на розв’язання проблем особистого життя, корекції та проектування життєвого шляху індивідуальності. Проводити просвітницько-пропагандистську роботу з підвищення психологічної культури вчителів  та батьків.

Завдання практичного психолога на 2018 – 2019 навчальний рік:

• виконання плану заходів на період  2017-2018р.;
• дотримання програм розвитку затвердження МОН;
• створення сприятливих умов для розвитку дитини, встановлення зв’язків  і дружніх відношень між учнем, сім’єю та школою;
• забезпечення якісного психологічного супроводу навчально-виховного процесу;
• науково-методичне і практичне забезпечення просвітницької роботи з педагогами, учнями та батьками;
• орієнтація виховної роботи на соціально-психологічну профілактику негативних явищ в учнівському середовищі, превентивну освіту, профілактику девіантної і ризикованої поведінки підлітків; формування  толерантної особистості;
• розвиток у дітей творчих здібностей, підтримка обдарованих учнів, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості;
• надання психологічної допомоги  сім’ям учасників АТО.

Цілеспрямовуюча частина

Основною метою діяльності психологічної служби є :

• соціально – психологічне забезпечення процесу реформування освіти на всіх її рівнях;
• здійснення психологічної експертизи, соціально – психологічної корекції, соціальної реабілітації учнівської молоді;
• психологічна просвіта всіх учасників навчально – виховного процесу.                                                                        

         Згідно з основною метою психологічної служби освіти та особливостями школи метою психологічної служби Великововнянського НВК є здійснення психологічного супроводу процесу навчання і виховання учнів та методичної роботи школи. Для її здійснення психологічна служба закладу  ставить перед собою такі цілі і задачі:

І. Робота із дітьми дошкільного віку.

Задачі:

     1.Визначити психологічну та фізіологічну готовність дітей до шкільного навчання.

          ІІ. У школі І ступеню (1-4кл.)

Ціль: Створення умов для розвитку пізнавальної мотивації, пізнавальної активності, пізнавальних інтересів, формування уміння вчитися.

Задачі:

     1.Психологічний супровід процесу пристосування першокласників до шкільного життя:

          а) визначити готовність першокласників до навчання в школі;

          б) провести адаптаційні заняття для учнів перших класів.

     2.Здійснювати профілактику дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої школи з метою виявлення можливої групи ризику дезадаптованих учнів:

          а) визначити рівень пізнавальної активності учнів 4-х класів. 

     3.Вести консультативну роботу.

ІІІ. У школі другого ступеню (5-9 кл.)

Ціль: формування класного колективу, створення умов для самопізнання та саморозвитку дитини.

Задачі:

     1.Здійснювати психологічний супровід процесу адаптації п’ятикласників до навчання в старшій школі:

          а)сприяти процесу адаптації учнів 5 класів до навчання у школі ІІ ступеню.

     2. Здійснювати діагностику особистісних рис та якостей з метою стимулювання розвитку та самовиховання.

     3.Здійснювати психологічну профілактику негативних явищ в учнівському середовищі, формувати здоров`язберігаючу  та соціальну компетентності.

     4. Вести консультативну роботу.

     5.Здійснювати психологічний супровід процесу професійного визначення старшокласників.

ІV. У роботі з обдарованими учнями:

Ціль: Створення умов для подальшого розвитку здібностей обдарованих учнів.

Задачі:

     1.Виявити обдарованих учнів:

     2.Надавати індивідуальні психологічні консультації.

V. У роботі з педагогічними працівниками школи

Ціль: допомогти членам педагогічного колективу оволодіти компетентнісним підходом, допомогти педагогам в організації навчально-виховної роботи, психологічна підтримка вчителів.

Задачі:

     1.Вести просвітницьку роботу з метою підвищення рівня знань вчителів в галузі психології.

     2.Вести консультативну роботу з метою психологічної підтримки вчителя.

     3.Надати рекомендації щодо роботи із класними колективами та окремими учнями за даними психологічної діагностики.

     4.Надати рекомендації вчителям щодо удосконалення навчання обдарованих учнів.

VІ. У роботі з батьками

Ціль: надання допомоги при виникненні проблем у розвитку, навчанні, вихованні та соціальної дезадаптації  дітей.

Задачі:

     1.Провести психолого-педагогічні практикуми для батьків з проблемних питань.

     2.Вести консультативну роботу.

     3.Виступати на батьківських зборах.

     4.Створити стенд «Батьки повинні знати» з метою заочного спілкування з батьками та профілактики негативних явищ у сім’ї.

VІІ. Підвищення власної кваліфікації, методична робота

Ціль: удосконалення професійних навичок як спеціаліста у галузі психології.

Задачі:

     1.Приймати участь у роботі районних, міських і обласних семінарах, конференціях, тренінгах, практикумах практичних психологів.

     2.Вести документацію практичного психолога закладу освіти.

Змістовна частина

План роботи на 2017-2018 навчальний рік

Вступ

         Практичний психолог Великововнянського НВК  діє відповідно до Конституції України ст. 21, ст. 22 Закону України «Про освіту» , ЗУ «Про загальну середню освіту», «Положення про психологічну службу системи освіти України», «Положення про психологічний кабінет…».

         Діяльність практичного психолога спрямована на виконання Указу президента №334/2013 від 25.06.13 «Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року», Плану заходів МОН розвитку психологічної служби на період до 2017 р., Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року.

         З урахуванням основних тенденцій у освіті визначаються пріоритетні напрями розбудови психологічної служби та окреслюються пріоритетні напрями діяльності практичного психолога.

         -раннє виявлення та організація психолог-педагогічного супроводу дітей, які проживають у сім’ях, що знаходяться в СЖО;

         -залучення дітей із особливими освітніми потребами до дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів;

         -виявлення та підтримка обдарованих дітей;

         -превентивне виховання, профілактика асоціальних явищ(алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо);

         -підвищення рівня психологічної культури й психологічної компетентності педагогічних працівників;

         -активізація превентивних заходів щодо різних форм залежностей, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах;

         Місія психологічної служби полягає в забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто, в створенні психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

1. Психодіагностична робота

2. Консультаційна робота

3.Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота

4.Психологічна просвіта

5.Навчальна діяльність

6.Зв’язки з громадськістю

7.Організаційно-методична робота

8.Участь у виконанні державних та регіональних програм

В рамках акції  "16 днів проти насильства" було проведено тренінг для учнів 7-9 класів

Обговорення:

Ø  Навіщо нам потрібні правила для роботу на занятті? А в житті?

Ø  Чому важливо  їх не порушувати?

Ø  Що буде, якщо в нашому житті ми  не будемо дотримуватися прийнятих норм?

Вправа «Очікування» ( 15 хв.)

На аркуші А3 намальована гора. Пропонується написати свої очікування на клейких папірцях і розмістити біля її підніжжя. Наприкінці тренінгу учасники аналізують, які сподівання справдилися, переносять їх ближче до вершини гори. (додаток 1)

Інформаційне повідомлення «Що  відбувається сьогодні»  

        Прояви насильства супроводжують людство з давніх-давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Ми вже звикли сприймати насильство, як щось неминуче. Але ж його прояви порушують права людини, принципи  вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами, чи в нашому домі, у школі, на вулиці,  то ми повинні  зупинити його.

        Іноді  не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують права, честь та гідність, не знаємо своїх прав,  того, як можна захистити себе.

Вправа «Асоціації» (15 хв.)

Мета: визначити, які асоціації викликає в учасників слово «насилля».

Пропонується записати на пелюстках квітки асоціації щодо слова «НАСИЛЛЯ»» (додаток 2)

Обговорення:

Ø  Які емоції ви відчували підчас виконання вправи? Чому?

Вправа «Мозковий штурм» (15 хв.)

Що ж таке насильство?

Хто може здійснювати насилля?(Батько, мати, учень один  над  іншим, учителі ...)

Види насилля

Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми.

1. Фізичне насильство — невипадкове завдання тілесних ушкоджень.

2.Сексуальне — використання людини для отримання сексуального задоволення.

3. Занедбаність — нездатність батька або особи, яка доглядає за дитиною, забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі.

4. Психологічне насильство — відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери. Може виявлятися :

• у  зневазі — послідовній нездатності батьків чи особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, турботу;

• у  жорстокому поводженні — хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.

Практикум «Аналіз ситуацій» (30 хв.)

Мета: сформувати вміння розрізняти види насильства, агресора й жертву ситуації насильства.

Учні поділяються на групи (зима, весна, літо, осінь ). Кожній вручається пакет із завданнями.

 Завдання: визначити вид насильства, указати агресора  й жертву ситуації.

Ситуація 1.  Удома Наталка бігала по кімнаті і штовхнула маленького братика. Хлопчик, падаючи, ненароком розбив вазу, що стояла  на столі. У кімнату зайшла мама і побачила це. Він намагався пояснити, що трапилося, але мати , не вислухавши  виправдань,  покарала його.

Ситуація 2. Тетяна, зайшовши в клас,  сіла, як завжди, не на своє місце. До неї підійшла Ганна і попросила звільнити  стілець. Тетяна відштовхнула дівчинку з такою силою, що вона впала на підлогу.

Ситуація 3. Андрій отримав незадовільну оцінку в школі. Батько не дозволив йому з друзями  піти гуляти на вулицю.

Ситуація 4. Сашко взяв без дозволу ручку Миколи. Коли той  це побачив, ударив  першого.

Обговорення ситуацій

Учитель. Лють, жорстокість, злість – руйнують нервову систему людини. Так, у будь-якій  конфліктній ситуації агресор завдає шкоди не тільки жертві, а й собі. Він не хоче відповідати за свої учинки, тим самим руйнує  своє здоров’я.

Притча «Скільки важить сніжинка?» ( 15 хв)

   Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, — вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці. Почався снігопад. Це ще не була віхола,  легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», упала на неї — гілка зламалася.

      Після цього синичка злетіла, залишивши голуба в глибокій задумі.

Обговорення

- Скільки важать наші слова?

Часом ті слова, що «не важать» нічого, наші вчинки, що ми робимо, непомітні для нас самих, лягають тягарем, образою й болем на інших. І під усім цим може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не  замислюючись над цим.

 (Діти висловлюють свої відповіді на запитання: «Чи можна зважити наші слова?».«Чи можна словом чинити насилля?». Насправді слова, із якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть «убити».)

Вправа « Помічник»  (20 хв.)

Мета: ознайомити учасників із роботою, функціями служб, що  можуть допомогти їм у захисті прав.

Учасникам пропонується назвати установи, до яких вони можуть звернутися за  допомогою в разі ситуації насилля. (Служба у справах дітей, органи опіки й  піклування, відділи районної адміністрації, соціальна служба для дітей, сім'ї та молоді, медичні установи, відділ освіти, громадські організації, кримінальна міліція)

Обговорення

Ø  До кого в школі ви може звернутися за допомогою в   складній ситуації?

Підсумок заняття

Психологічна притча «Усе у твоїх руках» ( 5хв.)

Колись давно на півдні Африки жив розумний, але дуже пихатий вождь. Увесь день  його складався з приміряння вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками… Аж ось прокотилася  країною чутка, що в пустелі з’явився мудрець. Дуже розлютився вождь: «Як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною у світі!?» Нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе…

І ось настав день зустрічі. Зібралося все плем’я, щоб послухати найрозумніших людей світу. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?».

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів:

«Усе у твоїх руках».

Обговорення притчі.

Рефлексія (10 хв.)

Вправа «Мікрофон»

Ø  На занятті мені сподобалося…

Ø  Для себе я взяв (взяла)…

Ø  Я зрозумів (зрозуміла), що…

Ø  Тепер я зможу…

Учитель: Бажаю, щоб у вашому житті ситуацій насилля було якомога менше, щоб на життєвому шляху зустрічалися тільки доброзичливі, чуйні люди. Дякую всім за плідну співпрацю! А наше заняття я хочу завершити

словами поезії  І. Супрун:

Мій улюблений світ — світ  без насильства,

Без жорстокості, болю й зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова…

Пам'ятка

«Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?»

• У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.

• Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.

• Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармо­нійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.

• Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у " певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.

• Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною ді­яльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.

Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:

1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних за­хоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.

2. Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі запитань, якими вони «заму­чують» дорослих. Особливо складно з такими дітьми в школі. Їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригі­нального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.

3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх за­хоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.

4 Намагатися зменшити надмірну вразливість одарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала само­оцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.

5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.

6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності.

Рекомендації учням

Рекомендації батькам

В рамках профілактики тютюнопаління було проведено змагання "Я хочу бути здоровим"

Мета: сформувати в підлітків свідоме ставлення до власних вчинків, свого здоров'я та здоров'я інших людей як найвищої цінності; розкрити причини вживання наркотичних речовин і негативні наслідки їхнього впливу на молодий організм; навчити школярів оцінювати ситуації ризику, приймати відповідальні рішення та протистояти соціальному тиску.

Матеріали: маркери, ватман, ручки, папір А4.

Підготовчий етап: учасники гри придумують назву команди, емблему, девіз.

Хід роботи

Психолог. Дорогі друзі! Всім привіт! Ви — молоді, завзяті і кмітливі. Ви сповнені сил та енергії. Щодня ви пізнаєте життя, відкриваєте для себе світ. Ви прагнете усе зрозуміти, усе спробувати і бути зрозумілими. Ви рухаєтесь уперед, наближаючи своє майбутнє. Уже сьогодні ви тримаєте його у власних руках. І лише ви самі відповідальні за нього. Від вас, і від ваших рішень нині залежить, якими ви будете. Нашу зустріч присвячено проблемі здоров'я молоді, а саме — виробленню власного відповідального ставлення до свого здоров'я. Сьогодні ми проведемо гру-змагання між учнями 7-9-х класів. Визначимо, хто ж з них більше дбає про своє здоров'я та здоров'я оточення. Ви ж уважно за всім спостерігайте і слухайте, бо ці знання знадобляться вам у подальшому житті. Тож, ми починаємо!

Представлення журі

Конкурс «Представлення команд» (емблема, девіз)

Оцінюється — 5 балів.

Конкурс «Модель здоров'я»

Оцінюється — 5 балів.

Кожна команда отримує завдання розробити свою модель здоров'я відповідно до власного бачення цієї проблеми. Допоміжні питання: що, на вашу думку, є складовими здоров'я? Без чого неможливо було б уявити здорову людину? На виконання завдання дається 5 хв, після чого команди представляють     свої    розробки    і    обмінюються     своїми     моделями.     Учасники називають чинники, які шкодять здоров'ю. Необхідно зруйнувати здоров'я (розірвати той плакат, що є в учнів) і повернути модель авторам, які повинні відновити його.

Висновок: відновлювати зруйноване дуже важко, тому треба берегти те, що маємо.

Гра «Правильно — не правильно»

Психолог зачитує запитання. Якщо вони вважають, що відповідь «так», то плескають у долоні, якщо «ні» — то в залі має бути тиша.

•          Некурці страждають від захворювань дихальної системи через пасивне куріння.

•          Куріння допомагає розслабитись, якщо людина нервується.

•          Фізичні вправи нейтралізують шкоду, якої завдає куріння.

•          Одна з головних причин куріння — прагнення «бути як усі».

•          Більшість курців дістає від паління задоволення та не збирається кидати.

•          Тютюнопаління є однією з основних причин захворювань серця.

•          Більшість підлітків можуть кинути палити в будь-який час.

•          Що більше людина знає про паління, то менша ймовірність того, що вона почне курити.

Підбиття підсумків за двома конкурсами

Конкурс «Пантоміма»

Оцінюється кожна ситуація. Враховується оригінальність та правильність показу, правильна назва ситуації. Кожній групі дається завдання «придумати і розіграти ситуацію в ролях». Назва ситуацій:

а)         «прокурений вагон»;

б)         «дискотека в тумані» тютюнового диму;

в)         «курить тато, курить мама, курить брат»;

г)         «в гості до друзів-курців».

Психолог. Ви повинні показати, як поводяться люди, потрапивши в середовище курців. Вам не треба вдавати із себе того, хто курить. Уявіть, що це ви опинилися в цій ситуації. Ви — не курці. (Окремо кожній команді.) Командам необхідно вгадати назви ситуацій, які розігрували їхні противники.

Гра «Народна мудрість»

Психолог показує записаний на великому ватмані набір слів, а гравцям необхідно скласти приказку:

•          ворог той з вином, собі сам хто дружить (хто дружить з вином, той сам собі ворог);

•          ліки за кращий сміх (сміх кращий заліки),

•          здоров'я весела половина думка (весела думка — половина здоров'я);

•          лише той, здоров'я хто його втратив вартість знає (вартість здоров'я знає лише той, хто його втратив).

Конкурс «Вікторина»

Кожній       команді       по       черзі       ставлять       запитання. Оцінювання: за кожну правильну відповідь — 1 бал.

•          Яка головна причина зростання кількості курців? (Тютюн уміло рекламується.)

•          Як       проявляється нікотинове    отруєння? (Слинотеча, нудота, збліднення шкірних покривів, слабкість, запаморочення, сонливість)

•          До чого призводить куріння ? (Хронічні бронхіти, рак легенів, атеросклероз.)

•          Чому куріння і заняття спортом несумісні? (20 викурених протягом дня цигарок змушують серце працювати з навантаженням, вичерпують резерви дихальної системи.)

•          Скільки відомих канцерогенних речовин міститься в одній цигарці? 4?8? 12? 15? (15)

•          Який відсоток курців заявляє, що хотіли б покинути куріння? 25? 65? 85? 100? (85)

•          Назвіть щонайменше три причини, через які підлітки воліють не палити? (Неприємний запах, друзі, що не палять.)

•          Чи тютюнонопаління викликає сильне звикання? (Так, куріння породжує психологічну залежність, через неї кинути палити важко.) Журі підбиває підсумки.

Конкурс «Створити антирекламу»

Конкурс «Шлях до острова здоров'я»

Кожна команда представляє свої правила або заповіді здорового способу.

День безпечного інтернету

«Створюй, спілкуйся та поважай: кращий Інтернет починається з тобою»

"Корисні підказки. Увага! Інтернет!!!"

Захід проведений психологом для учнів 2-4 класів з переглядом мультфільму "Корисні підказки" від студії ПлюсПлюс про правила поведінки в інтернеті, з подальшим обговоренням та складанням правил безпечного інтернету.

“Вибір професії або задача з багатьма невідомими”

Мета. Підвищити рівень поінформованості підлітків із питань профорієнтації, ознайомити з вимогами до людей відповідних спеціальностей та з умовами роботи, показати важливість та позитивні сторони “улюбленої роботи”, допомогти учням визначити власні інтереси, нахили.

Завдання:

1.      Подати інформацію про світ професій, їхню класифікацію (за Є. А. Клімовим), вимоги до спеціалістів.

2.      Продіагностувати професійні інтереси, нахили та профпридатність учнів.

3.      Перевірити рівень засвоєння інформації.

Лозунг

“Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї душу, то щастя саме вас знайде”.

К. Д. Ушинський

Хід заняття

            У житті кожної людини є момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших завдань – вибрати справу до душі за покликанням, тобто професію.

            Вибір професії недаремно називають другим народженням людини. Адже наскільки правильно зроблено вибір професії залежить суспільна цінність людини, її радість і щастя. З цього приводу відомий український педагог і психолог К.Д. Ушинський писав: “Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї душу, то щастя саме вас знайде”. Для свідомого і самостійного вибору професії необхідні знання і наявність багатьох можливих варіантів вибору, уявлення про те, яких особистісних якостей, здібностей вимагає та чи інша професія, які можливості вони забезпечують для професійної кар’єри і чи є попит на спеціалістів за тією чи іншою професією на ринку праці.

Тому тема заняття: «Вибір професії або задача з багатьма невідомими».

Сьогодні:

̶            З’ясуємо рівень поінформованості учнів із даних питань;

̶            Ви отримаєте інформацію про світ професій, про їх класифікацію, особливості професій та вимоги до спеціалістів.

Перегляд відео «Світ професій – мій вибір, мій успіх».

Тема 1. Які фактори впливають на вибір професії?

Тема 2. Наскільки важлива робота в житті людини?

Інформаційне повідомлення

      Здібності та професії;

   Класифікація професій.

Діагностична методика для визначення спеціальності на основі самооцінки

Хід проведення

Вчитель читає за порядком запитання. Учні відповідають на них «так» чи «ні». Якщо учні вагаються, то викреслюють число взагалі. Коли на всі питання дані відповіді, можна приступити до обробки результатів. (Додаток 1).

9. Підсумки

            Для прийняття рішення (будь-якого) потрібно мати достатньо кількості інформації. Коли ви приймаєте рішення, яку професію вам обрати, потрібно враховувати інтереси, нахили і потреби ринку праці.